*ланцюжок спростовуючий

завіяло якось насіння Довіри у лоно душі
і поросло могутнім міцним деревом
та й  вродило плодами Кохання
аж раптом налетіли вітри Заздрощів і Спокус
лишивши по собі дрібні насінинки Сумніву,
вітри пригнали хмари, що окропили дерево дощем Підозр
і проросло насіннячко Ревнощами
та проросло таким довгим і цупким корінням,
що заглушило колись міцне могутнє дерево
і почало воно всихати,
осипати плоди і листя
допоки не скінчилися останні краплі довіри

невеличке спростування загальноприйнятих стереотипів:
 ревність = кохання

переоцінка

Карпати..тільки завдяки горам справді відчуваєш літо...тільки чомусь не Кримські а саме Карпати..
коли нестерпно довго дряпаєшся на вершечок, вдихаючи шкірою сонце...
згодом, з полегшенням ніжишся на кучерявому килимі чебрецю, дозволяючи відпочити втомленим м"язам . і просто п"янієш від пряного гарячого аромату, змішаного з диким норовливим гірським повітрям.
нічого не хочеться..крім як лежати далі, відчуваючи себе частиною іншого світу, світу природи,
не матеріального розпусного...а дечого безмежного, нескінченного..де панують інші енергії...де  свої закони. де ти вдихаєш сонце і смієшся вітром, де дощі - народжують блискавки, що стогнуть громами. Це інша матерія, інша територія. Заборона для фальші, для синтетичних почуттів, для лицемірних поглядів і чорних сердець.
гроші гроші гроші
лицемірити, аби здобути зв"язки
лицемірити, аби здобути роботу
лицемірити, аби вибратись із багна до зірок

і вже під зірками помітиш порожнечу і не зможеш позбутися..
але..

кинули

кинули в мене камінь, довго він летів, може й досі летить.
кинули камінь, пожбурили із шаленою силою
зі швидкістю світла.
така собі дуель. розмова віч-на-віч
довга дорога йому до мене
між нами  тисячі світових років
варто лиш усвідомити, прийняти,
це станеться миттєво
десь у сонячне сплетіння
рвучи шкіру, м"язи і нерви
кришачи ребра і хребет
вирвавши з м"ясом моторошно великі шматки серця ..
вже такі рідні стали
чи різні.
Ісусе, я знала, що буде важко... але ж не так!!!
Ти не даєш, того, з чим ми не впораємось..і я впораюсь!
із Твоєю любов"ю в серці

тишком-нишком

закралася в серце надія
і посадила зерня сподівання
проросло паростком натхнення
розквітло щастям
і вродило талант

надія народжується з любові

5

стояла я і їхала в метро
стояла і дивилася в вікно
нічого незвичайного
проте одна червона наліпка
наштовхнула на роздуми..
 "50М ми працюємо для вас!"
їхала і думала про теперішнє і майбутнє
ким будемо
що буде
коли передрукують на "60."
матиму вже 27 років
буду з чоловіком
чи ні
буду працювати
чи ні
буду з дітьми
чи ні
чи будемо взагалі
уявила себе за 10 років

стояла я і їхала в метро
стояла і дивилася в вікно
і бачила червону наліпку
і ляпку фарби на вікні
рекламку напів-стерту
чи бачила я це
колись
чи  снилося мені
чи пригадаю мрії і надії
колишніх літ
навряд
бо час найкращий лікар
істина простіша за світ
як не крути все повернеться
і ми не вічні

чи щасливі
чи відомі
чи багаті

ми не вічні

літо

ох літо вже!!
перше зно здали)
чому смайлик? бо останнє завдання - написати твір :D
тема "зміни - найцікавіше в житті"
потрібно було підтвердити чи спростувати ..але ж я таке накрутила, що аж цікава реакція на мій брєд
пишу мовою і словами оригіналу, бо ж чернетки віддають..
то ви теж зацініть:

Отже почнем.
Зміни. Що ж це?
На мою думку, це безперервний вічноплинний процес, що неминуче слідує за всім живим, зокрема, кожним з нас. Впродовж життя, міняється все, проте з різною періодизацією, враховуючи особливості матерії. Не лякайтесь, зараз поясню: секунди змінюють хвилини, хвилини змінюють години, години змінюють дні, їх змінюють доби, тижні, місяці, роки, десятиліття....і це безкінечно. Це - матерія часу.   Тут сенс в тому, що відлік колись почався і до цієї миті процес неперервний. Тобто з одного боку, час не змінюється: "Єдиний, хто не змінюється - час..", за Ліною Костенко; а з іншого - змінюється з плином кожної секунди.
також можна говорити про зміну поколінь на нашій планеті. Я уявляю це собі, як глобус зі зміїною шкірою, яка безперервно відлущується і поступається місцем новій - не кращій, і не гіршій, просто новій. Проте ці зміни ніяк не впливають на орбіту, на рух Сонця і обертання навколо своєї осі. Маю на увазі, що в будь-яких змінах є свій стержень, щось незмінне, якась невмируща ідея, "скелет", так би мовити.

тут я подумала "шо це за брєд?подумала, і почала заново...

Зміни. Кажуть, ас проходить - люди не міняються. Брешуть, або не знають правди.

тут я знову подумала "щось не те.." і почала знову .
хоча вже на чистовику - все об"єднала, воно навіть якось логічно послідовно вийшло)

Насправді все міняється. Незмінний лише Бог.
На мою думку, якщо існують зміни - ними Хтось керує.
Хтось керує секундами, хвилинами, годинами - матерією часу (доречі, хто скаже коли почався відлік часу?), зміною погодних умов, атмосферного тиску, температури, вчасною зміною сезонів, припливами-відпливами, польотом птахів, думками людей.
Обов"язково має існувати вісь Всесвіту, основа змін.
Єдине раціональне пояснення присутності  порядку і відсутності хаосу в змінах - це наявність чогось єдиного, цілісного і вічного. Адже, чи може зараз хтось знайти людину, що жила, скажімо, тисячу, чи хоча б двісті років тому? Шукайте - не знайдете.
Але все це було, про все це спокійно можна дізнатись і все це мимоволі впливає на нас, на нове, тою, чи іншою мірою, свідоме покоління. Тому, що саме нам творити майбутнє, і ніякою владою цього не змінити. Наразі ми навчаємося, набираємося досвіду, щоб в зазначений час виистрілити прямо в ціль і робити свою справу добре, міняючи світ, роблячи його яскравішим, чистішим, кращим. Побороти лінь, наркоманію, алкоголізм, байдужість, несмак. Змінити насуплені вирази на посмішки. Проявляй творчість, креатив, гострий розум, люби  людей і всі помітять тебе і належно оцінять.
Як висновок, процитую Григорія Сковороду : "Хочеш змінити світ - почни з себе".

P.S. Не мала за мету когось вразити, образити, чи психічно вплинути(реально зайве написала), лише писала власні думи, мрії, сподівання.....Кінець.

дачновеснянемарення

навесні дуже складно себе обдурювати. практично неможливо. Те, що взимку ще було прийнятним - навесні не лізе в жодні двері. переслідують дурні навіжені думки, які взимку вважались безумством і повним безглуздям!
як від себе сховатись? куди залізти?!
як же важко бути людиною..мені важко!..те, що я насправді відчуваю, переживаю - глибоко всередині, а назовні - просто маска. те, бажане тобою в певний момент. знаю, це тупо!
Ще тупіше - все підкоряється весні
 взимку я менше писала..ні! хоча не менше ..проте не так щиро. я трохи зневажаю себе за це підкорення.
чому так складно мені? не хочу стосунків, але природа наша дуже сильна! я роблю виклик природі і насміхаюся з таких тимчасових імпульсів. іноді виникає необхідність в комусь поряд, це мабуть, таким чином, компенсується відсутність батька. так хочеться просто бути поряд, хоча б в одній кімнаті.. просто бачити. Фу слюні-соплі!
останнім часом захопилась критичним самоаналізом..

вчора 22:47

дійшло

нещодавно була у нас пара з БЖД і я довго ржала, коли вчитель серйозно казав, що люди, які будують власний світ - замкнені, невпевнені, ображені на світ створіння.
якось раптово згадала свої писульки, ось тут, про міркування на тему власного світу, трохи стало не по собі..але насправді, це всього навсього нездійсненні мрії, які не мають будь-якого реального підґрунтя.
і всі люди, насправді, мають право мріяти і бажати кращого.   проте, нажаль, маючи таке право, найчастіше, ігнорують його.
в нашій країні тільки те й можна, що мріяти...оце й усе

существуют некоторые вещи, которые затмевают все

територія

ну що ж нарешті насправді прийшла весна) дахи чекають нас! нарешті встаю рано, пробіжка.і так круто!
нещодавно зрозуміла, що досить самодостатня людина.. не залежу від друзів, від спілкування.. одній навіть краще..)хм маніячка..)
добре, що в мене є "сестри" вони прикольні)
проте наразі ми йдемо трохи різними стежками..трохи різні пріорітети, принципи, інтереси, мета..
проте я впевнена, що це назавжди) хто шарить - зрозуміє)
іноді думаю, а що, якби я виросла в іншому районі, за інших умов?наприклад в Шевченківському, чи Печерському? який мала б характер? які думки?
бо останнім часом мене не влаштовує свій характер..я занадто м"яка, коректна кщо хочете, повсяк час я пофігістка, мені шкода людей, я боюсь образити, і мене просто вбиває, коли інші з цього приводу не переймаються!
а ще останнім часом я стала трохи занудна..хаха просто блог самоаналізу якийсь!))
треба більше читати! більше дізнаватись! гарно вчитись,  бо потрібні гроші!
а ще вірю в Бога і щиро намагаюсь жити !  це так складно.. усюди якісь приманки..вони крадуть твої думки і плюндрують трохи. проте я вірю!
ну ґаразд) піду кров здам, поки ще з голодухи не помер.)  

hard

життя складне складне просте життя
люди дурні дурні зневірені люди
створіння які не мають душі а тільки тваринні інстинкти
любов не любов дружба не дружба правда брехня
якщо не з"їду з котушок то вже добре

всіх урочисто запрошую до мого нового світу
це можливо лише в книжках
завжди прагну вище ризикованіше
але так не буде завжди
мені потрібен мудрий покровитель наставник
я мале дурне дитя
не виживу в жорстокому світі
помру на першому повороті
а може просто боюсь
боюсь самостійності відповідальності
може сама ні на що не здатна
досить
ще один рядок
думки в клубок
потягніть за мотузок

отак і живем..

не навмисно

хай пробачать мене феміністки та й просто слабка стать..
але вкотре чоловіки виграють в протистоянні статей! вони завжди розумніші, кмітливіші ,жорсткіші, витриваліші. а яка роль жінки-дівчини ? сидіти вдома, чекати мисливця зі здобиччю? дивитись за дітьми і прати білизну?
чому дівчата хлопців сприймають не так, як хлопці дівчат?!
чому коли я хочу просто дружити , всі шукають якийсь підтекст?!
ладно пишу вже шопопало.. капець галімо мені всередині десь..
не знаю можливо просто не варто було...
все прямую до мети!! вчуся!!
задрот? ну то й гаразд. вийду на степендію.. куплю собі камеру і буду щаслива..
ні з кимось.то хоч одна.
в пошуках натхнення на край світу.. за будь яку ціну
звідки тільки такі слова беруться
а з чого все починалось
пробачте все ж
до кращого

..ні ! не одна..

хм

весна.. весна..весна..
воно б радіти, співати кожною клітинкою, усім тілом...
але щось мені муляє, як тінь на обличчі,  відчуваю  гнітючу ситуацію сьогодення..
що далі? як жити? хіба можливо?
розбийте цей неправильний світ, звільніть мене з-за ґрат! побудуйте новий, справжній..
якби могла, сама  усе б віддала за цей світ, за нове буття без страху і сумнівів, де є життя..
хочу революцію!!!
хочу щастя..

!!!

сьогодні я з"явлюсь на світ:)
через 1 год 54 хв, себто об 11:45
так приємно, ще не народилась, а вже подарунки: In God we trust.
цілих 17 років) ще всього один крок до повноліття!)

весна весна. весна! ВЕСНА!!! природа оживає, в деревах починає вирувати їх кров! давати сигнали пташечкам, вивіркам, черв"ячкам себто прийшла весна! радійте!!
і всі радіють! всі люблять!! сонце любить залишки снігу, він не витримує палкості і тане, даючи життя проліскам, підсніжникам, первоцвітам! сонечко і їх любить:)
вони з вдячністю приймають любов і дарують її закоханим..
пташечки   гомонять про перемогу життя над смертю,  що мороз поступився місцем весні -  ніжній дівчині з вплетеними квіточками у волосся.
вона - символ любові, зародження нового життя.
де вона проходить - там пружно набухають бруньки ,готові дати життя листочкам
все робиться заради життя..
пташечка любить пташечку заради життя, білочка любить білочку, їжачки любляться  даруючи життя..
навіть вітерець дихає любов"ю! від його любові сходять лавини, розпливаються в повноводді річки, даючи життя землі.
всі прокидаються від короткочасної смерті, від зимового оціпеніння.
в душі - світло, в серці - вогонь, з губ не сходить посмішка.. в голові передчуття великого..
навіть сни просякнуті любов"ю..

з весною приходить натхнення, прагнення дивувати, творити, жити!
і, здається так буде завжди! хочеться дарувати любов ! всім!! аби не відштовхували


Кся, з Днем Народження! ти коли читаєш, хоч подавай знаки!^^

оце

Хто ті люди, яким ми довіряєм? Які почуття повязують нас з ними?

Довіра – дуже дивне відчуття. Це цілковита впевненість в людині, що вона ніколи не зрадить тебе. Найчастіше виникає між кращими друзями, між дитиною і батьками та між братами\сестрами. Дуже дивне відчуття яке приходить з часом - з набутим досвідом, я б сказала..

Але як зробити правильний вибір?як не помилитись в людині? Адже на перший погляд, тобі здається, що знаєш про ліпшого друга все, та в деякі моменти просто не впізнаєщ його.

 Є в мене один знайомий, який вміє розбиратися в людях, проте воно йому нафіґ не потрібно. Йому і так добре! Він може будь-якій людині розповісти все про себе, починаючи з народження  і не перейматися про наслідки. Ну можливо це такий собі само-піар? Чи я чогось не второпаю..

Хоча з інакшої сторони, такою як я, ще гірше бути. Я ж бо людям майже не довіряю. Щоб мене пізнати, треба оселитись в мене в голові. Можливо хоч хтось там  розбереться.

Ось поміркуйте, наскільки добре ви знаєте своїх друзів, наскільки ви їм довіряєте? Чи відчуваєте взаємність?

Бо ж найгірше, що може бути – зрада близької людини. Гірше цього відчуття тільки втрата.

 Дуже гнітюче відчуття – усвідомлювати, що людина, якій ти відкрив душу, серце,..ще щось…. просто так, легко може все з дрібницями переказати іще комусь, зайвому, хто взагалі не втєму. І проти тебе ще якісь плітки верзти.

Ех депресивні думки  звідки ви?треба мислити позитивніше!!! Чула? Щоб ніяких розкисань!!!

дещо з..

оце два тижні тому вирішила наквецяти шось про наболіле - про довіру. але щось не клеїлось..довго міркувала про це, матеріал збирала, навіть радилась з друзями, але воно вийшло тік гірше..надалі так не вчинятиму. ото споглядайте тепер ті муки підсвідомості..мізерні.

   «Довіра - перша умова дружби».

   (Жан де Лабрюйєр)

Що ми розуміємо під словом "довіра"? в чому її можна виміряти, як визначити?? які чинники впливають на довіру до людини? 

 Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.                                                                                Довіра — соціологічна та психологічна категорія для позначення відкритих, позитивних взаємовідносин між людьми (сторонами довіри), що відображають впевненість у порядності й доброзичливості іншої сторони, з котрою довіряючий знаходиться в тих чи інших відносинах, що базується на його досвіді. Довіра не має потреби у включенні якоїсь дії, так що ви та протилежна сторона є взаємно втягнуті в неї. Довіра є всього лише передбачення (prediction) покладання на якусь дію, яке базується на тому, що знає одна сторона про іншу. Наприклад, тому, що подія відбувається десь далеко і не може бути підтвердженою, або подія відбудеться тільки в майбутньому. З цієї точки зору довіра має певні межі, що базуються на знанні про іншу сторону, якій довіряють. Довіра — це твердження про те, що поки що невідоме, але має якусь вірогідність статися. Повну довіру часто ототожнють з вірою, бо механізм такої довіри вже не базується на раціональних засадах тобто на досвіді й на передбаченні, та на попередньому знанні однієї сторони другою і включає ірраціональні мотиви взаємовідносин.

тепер  трохи власних думок.                                                                                                      

..я особисто така людина, що кепсько сходжуся з людьми, септо довго.                      

чому? бо не довіряю людям!                                                                                                                  знову ж таки, чому? тому що живучи вже майже 17 років на світі, я зрозуміла таку просту істину - пліткують всі!! ммм, ні, не так! плітки і обговорення, як не як, різні речі..                                       так от! обговорють всі. пліткує більшість!.. зокрема через цей наш менталітет(бабусі на лавочках) аби комусь кісточки поперемивати!                                                                                                       мені пощастило, що в мене є сестра-однолітка, якій я можу розповісти ВСЕ, не остерігаючись наслідків..Оо якби її не було, я б мабуть з деревами розмовляла..                                                                                                                       

ось чи помічали ви за собою: вам розповідають якусь дуже важливу таємницю і наприкінці додають- "тік ти ж нікому не розповідай!"   і ось все добре, аби ж не ця остання фраза!  може ти і не хотів нікому розповідати...але зараз аж язик чухається! і ти біжиш і комусь виговорюєшся і наприкінці знову ж таки "тік ти нікому не розповідай"   ой забула! під час розповіді, дещо можна прикрасити, додумати, аби цікавіше було!  ось так народжуються плітки!! і це погано!! я б сказала - дуже погано! врешті - це гріх.

Та то таке..воно ще й не закінчене…але я ж на тому не зупинилась(!)

вище – те,  що я намагалась сьогодні «народити»...

 

 

..

нарешті вже подивилась Аватар.. хто ще не дивився -щиро раджу!!!
стільки емоцій, переживань!!як на мене, дуже захоплююий фільм з якісною дорогущою графікою..
не знаю, як кому, але я в захваті від абсолютно нереальних історій, які змушують нас повірити в реальність подій!може я просто люблю казки?
але ж у кожній казці завжди є свій підтекст. ця казочка - не виняток!
мені цікаво, хоч хтось задумався про сенс цього фільму?
на мою думку, Кемерон не посто так написав історію про плем"я на планеті Пандора! він хотів достукатись до людських мізків через наочний приклад!!
що ми виробляємо?! вирубуємо ліси, паркові зони, засмічуємо планету відходами!
ми живемо сьогоднішнім днем, не замислюючись про наслідки!!про майбутнє покоління!
про наших дітей, онуків!! ростимо таку саму зміну нам!!!!
вони будуть ТАКІ САМІ!!!!!!!

такими темпами Земля довго не протримається!!!
ще не пізно задуматись над цим і зробити правильний вибір!
єдине, що в наших силах - не лінуватись підійти 2 кроки  і викинути вже цю обгортку від цукерки до смітника.  а не "та ну, вона ж маленька, нічого ж не станеться якщо я один викину.."
думаєш ти один такий розумний?? а?
скільки в Києві людей?? думаєш не знайдеться хоч одненької людини, яка так само думає??
а  в Україні? в Європі? в світі?! не подумав??! отожбо й воно!
це ТИ в цьому винен! так, саме ти!! бо ж не робиш того незначного, що міг би!! а це  призводить  нажаль до сумних наслідків!
куди дивиться влада я взагалі не второпаю!ось була якась мізерна спроба влаштувати роздільні сміттєбаки..але ж із цього нічого не вийшло, бо ж свідомості у людей нема!!
я не маю на увазі розум, а самосвідомість!!інстинкт самозбереження якщо хочете..

одного разу все це  повернется до нас премножене в сотні тисяч разів..та воно й так вже повертається. танення льодовиків, парниковий ефект, смоґ, кислотні дощі, зміна клімату!
хибна думка, що  Земля мститься нам,  ми самі запустили цей бумеранг, але ж не зважили на попередження, що іграшка не проста,а  з "сюрпризом"
самі ж себе вбиваємо і не розуміємо....

усе бо добре...аби мізки..

надія на..

що таке?звідки ?! сумні песимістичні думки
облиште мене!!!
не хочу більше!!!  ось якби можна було б їх усі в торбу,у міцний вузол і в річку...
не було б болючих думок,істерик,комплексів...
треба любити себе а не те що...
що я за людина?! робот.нецікава істота без емоцій..
нещодавно..
ой! у тебе такі очі червоні!! відчуття що ти плакала....
ні..я не плачу
що?
не плачу.взагалі.
чому? хіба так можна?
не вмію..

та я взагалі не знаю що зі мною!! так не можна!
досить! ДОСИТЬ я сказала!! чому в мене нема власної думки,грошей, справжніх друзів??
чому я не плачу від фізичного болю, а тільки від великого розчарування та зневірі в людях??!

хочеш зробити мені до сліз боляче?? втрися мені в довіру і зрадь ..знищ всі почуття..спогади про себе..адже моя психіка сама собою ліквідує болючу скалку в душі.  чи де воно там..
і всі приємні спогади котрі могли нас пов"язувати відтепер розглядатимуться крізь помутніле кіптяве скельце мороку і шляху назад вже не буде
з кожним кроком з кожною зрадою я черствію, кам"янію..шифруюсь від людей,забуваю яка насправді..все ближче і ближче до безодні...
.але має бути Дехто, хто витягне мене звідси, зможе припинити це безглуздя....кращий друг який не зрадить, який завжди поряд...крізь час і відстань..
у мене є такий Друг! Единий!
віриш?

хіппі

... Может быть, это время года. Да, может быть, это время человека.   

И я не знаю, кто я. Но жизнь дана для того, чтобы учиться.
Joni Mitchell / CS и N (Woodstock) 1970

 

 

Хиппи - это создание ярлыков для глубокого, невидимого, происходящего под землей, эволюционного процесса. На каждого видимого хиппи, который ходит босиком, носит одежду, вышитую бисером, есть тысячи невидимых членов в подполье. Люди, чья жизнь настроена на свое внутреннее созидание, которые бросают ТВ комедии и американский образ жизни. 

Timothy Leary (The Politics of Ecstasy) 1967

 

 

Представьте себе, нет собственности, я знаю, вы сможете, нет жадности и голода, все люди - братья. Представь всех людей на свете. 

John Lennon (Imagine)

 

 

...Весь этот мир, полный рюкзак странников, Дхарма Бамс не согласен на общее требование, которое включает потребление производства и, следовательно, необходимость работать за право потребления. Все это дерьмо, такое как холодильники, телевизоры, автомобили, им на самом деле не нужно, все они заключены на работе. Производить, потреблять, работать, производить, потреблять… Я видел множество приверженцев революции, тысячи или даже миллионы молодых американцев бродили с рюкзаками, идя в горы, чтобы молиться, чтобы дети смеялись и старики радовались, чтобы делать девушек счастливыми, и все эти 'Em Zen Lunatics, пишущие стихи, которые рождаются в голове без всякой причины, делают добрые, странные и неожиданные поступки, которые дают вечную свободу всем живым существам.

Jack Kerouac (The Dharma Bums) 1958

 

 

Мне нравится идея о том, чтобы вырваться или свергнуть установленные порядки. Меня интересует все о восстании, беспорядке, хаосе, особенно в деятельности, которая, по всеобщему представлению, не имеет смысла. Мне кажется, путь к свободе - внешней свободе, способ обеспечить внутреннюю свободу. 

Jim Morrison

 

Вы создаете собственную реальность.  

Seth (Seth Speaks)

 

 

Я пошел по пути, меньше пройденного, в этом вся разница. 

Robert Frost (The Road Not Taken)

 

 

"If you going to San Francisco 
Be sure to wear some flowers in your hair...''

Scott McKenzie

 

підбірка саме Того

«На двоих один паспорт
Для развода ментов,
Плеер марки «Романтик»
И кассета битлов» 

«Будущее никогда просто так не случалось. Оно создавалось»
Уилл Дьюрант

«Punx not dead! Они просто так пахнут»
Надпись на заборе

«Гламур - это когда тайна жизни лежит не внутри, а на поверхности»
Роберт Уилсон

«Рэгги, рэгги – растаманский джаз,
мы любим Джа, а Джа любит нас»


 «Рок-н-ролл - это не просто музыка. Это образ жизни. И это у вас навсегда»
Вячеслав Решетняк «Там, где ночует ветер» 

 «Человек не может жить одной мечтой, мечты заражают, но даже помня об этом, люди продолжают мечтать»
Цитата из аниме

 «Встречают по одежке, а провожают по уму»
А натуристы так не делают

«Особый шарм ранних вечеринок состоял в том… чтобы делать нечто подпольное…Так, чтобы об этом не знали ни друзья, ни родители. И даже органы правления были не в курсе, что же все-таки происходит» 
Английский журнал «3D World magazine», 1998 год  

 

Я улыбаюсь в последнее время, мечтая о мире. 

И я считаю, что может быть, когда-нибудь он придет. 

Cat Stevens (Peace train)

 

 

не розмінюйтесь на дрібниці

чому все так складно в цьому світі?
чому мені має подобатись те, що насправді бридко?
чому має бути смішно, коли хочеться плакати?
чому я маю грати нікому не потрібну роль, та й мені не потрібну?
...ця гра "на два фронти" пригнічує мене, виснажує, але водночас продовжує мені життя..
але якщо я не хочу жити так як модно?
що як не цікаво мені на вихідних "по-клубах"?
що як я просто хочу дружнього тепла, а не ваших відвертих натяків?
що як не хочу я носити платтячка-сукенки? хіба що поки....
я хочу в кедах!
і ця ваша любов так звана.  Фальшива любов..
спасу нема!
та й просто так, "на вечір, розвіятись"! це нечуване безглуздя!
а що таке? ми ж ніколи більше не побачимось!!
отожбо й воно! ти й до тями не візьмеш скільки таких було до тебе!!

що воно тобі дає?
букет різноманітних захворювань??

я НЕ ХОЧУ бути дівчинкою "на вечір"!..
я хочу бути ексклюзивною!
єдиною і до кінця життя.

моя майбутня професія

Як складно бути корисним у світі! Скільки різноманітних професій чекають на своїх майстрів! Як важко знайти ту професію, якої прагне душа!
Ці тезиси хвилюють мене останнім часом найбільш. А що, як не вийде в мене малювати як великі майстри Леонардо да Вінчі, Ренуар, Рафаель, Мане? А що, як не зможу реалізувати свої можливості? Що тоді?
Як на мене, це риторичні питання, тобто ті, які не мають відповідей...хіба, що поки..
Наразі моя професія - це студент, учень життя, учень у світі Мистецтва, Краси, Креативу та Індивідуальності...В дуже особливому, неповторному світі, такому незрозумілому оточуючим, простим людям, у яких більше розвинена ліва півкуля мозку: тобто дивлячись на дерево - вони бачать тільки дерево...
Скільки на дереві листочків, зморщечок, тріщинок - стільки думок в моїй голові, стільки планів на майбутнє, але жодної впевненості у майбутньому. Де я хочу жити? Ким працювати? Який Вищий Навчальний Заклад зможе мені запропонувати те, чого  я прагну в житті? Що я можу запропонувати світові?
Знову запитання..Вічний пошук відповідей..Я ХОЧУ бути корисною! Мати мету в житті та докласти зусиль щодо її втілення! Хочу грати на фортепіано, в театрі, займатися художньою фоографією, графікою.. Мати гарний прибуток від того, що приносить мені задоволення...Прагну бути гарним фахівцем в різних жанрах. Хочу вивчити досконало англійську мову.
Хочу, хочу, хочу...А що я можу? Що можливо виконати? Як можливо вижити в нашій країні?!
Дізнаєтесь відповідь - обов`язково просвітіть мене, бо я таки не вкурсі! А поки що, я буду будувати країну своєї мрії у себе в серці.
Це буде країна звичайних людей, із звичайними людськими проблемами, з переживаннями, з розчаруваннями та втіхами, але це будуть щасливі люди !
Не важливо, яким чином щасливі, тому що щастя - це загальне поняття, всеохоплююче.
В моїй країні не буде заздрощів, брехні, ліні...Люди будуть з чистими серцями та думками. А я хочу займати місце звичайного громадянина цієї країни...
Агов!щось мене не туди занесло..Політ свідомості, щоб його! Час прокинутись! Утопія не можлива! Це - невід`ємна складова нашого грішного світу. В нашому випадку - можна тільки змиритися з цим, і намагатися вижити, намагатися не загубитись, не втратити свого обличчя! Багато хто ламається на пів-дорозі, багато хто і не починає йти у правильному напрямку, а пускає все за течією: та...хай буде, як буде...
Але  якщо ти почав свій шлях проти течії, не зупиняйся! Не дай себе зламати! Зацькувати, як небезпечного звіра...Спробуй щось змінити в нашій країні,
але спочатку в своєму серці.

*

Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражаеться, не мыслит зла, не радуеться неправде, а сорадуеться истине; все покрывает, всему верит, всему надееться, все переносит. Любовь никогда не перестает.(1Кор.13:4-8)

P.S.Вона не буває взаємною, чи не взаємною. Вона незмінна.Тепер порівняйте з своїм розумінням цього почуття. Вчіться відрізняти фейки.

P.S.S. "Любовь никогда не перестает, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразнится"(Кор.13:8) В вечности все и во всем будет любовь. В любви будет заключатся причина вечного счастья на небесах. Любовь никогда не перестает быть любовью. Любовь - вечная духовная реальность не перестающая любить.

час

Посеред океану, на одному розкішному острові, мешкали людські цінності, добрі і погані, лихі й прекрасні. Та трапилося горе, несподівано острів почав затоплюватися водою. Усі цінності, сівши на свої кораблі, повтікали геть із небезпечного острова. Залишилась тільки Любов. Вона не могла залишити милий її серцю острів. Вона ж бо Любов! Ну, так! Трішки божевільна. Та коли острів вже майже пішов під воду, то і Любов вирішила нарешті, що мусить рятуватися. Та ніхто з тих, хто пропливав повз, не захотів взяти її до себе. Багатство не мало місця на своєму кораблі через надмір скарбів на борту. Сум був певен, що присутність Любові буде лише відволікати його від бажання постійно сумувати. Гордість через свою пиху не стала навіть слухати Любов. Радість так веселилася, що і не почула благань Любові. Відчай закрався в серце Любові – невже це кінець? Вона сіла на краєчку суходолу, який ось-ось затопить вода, і гірко заридала. Аж раптом почула чийсь спокійний голос: «Поїхали зі мною, Любове, я врятую тебе!» То був старий сивочолий дідусь. Він довіз її до суші, до нової домівки. Любов красно подякувала старому. Та коли він відплив і був уже далеченько, згадала, що забула запитати ім`я рятівника. «Хто був цей благородний Старий? Ви не знаєте?», - запитала вона в Знання, яке мешкало поруч. Знання усміхнулося і відповіло: «То був Час, Любове! Тільки Час насправді відає, якою важливою в житті є Любов!»

казочка

Якось затіяли гру в піжмурки-хованки людські почуття. Настала черга Божевіллю жмуритись. «Один,два..» - почало Божевілля свою лічилочку і рахувало довго-довго. Почуття заховалися – хто де. Розпочалася гра. Першим Божевілля знайшло Лінь, бо через власну ледачкуватість та заховалась зовсім поруч, за каменем. Потім Божевілля почуло, як розмовляє Віра на небі з Богом, тож знайшло і її. Вулкан тремтів від емоцій – зрозуміло, там заховалися Пристрасть та Бажання. Тріумф віднайшовся на Евересті, найвищій вершині світу, недалечко, в затінку, причаїлася і Заздрість. Егоїзм зі свого вулика прогнали розлючені бджоли – шукати його не мусило Божевілля, сам знайшовся. У плесі озера віднайшлася Краса, що милувалась собою. У свіжій  і соковитій траві лежав і мріяв Талант. На дні занедбаної криниці дрімала Журба. За веселкою заховалась Брехня. Лишень Кохання мов крізь землю провалилося. Ні в океані, ні на небі, ні в лісі, ні в пустелі його не було. Раптом на галявині Божевілля помітило розкішний кущ диких руж, які пломеніли з любов`ю. Здогадалося Божевілля – хто там. І вирішило налякати Кохання. Тож воно тишком-нишком розсунуло гілки куща і раптом почувся жахливий зойк. Тисячі гострих шипів вп`ялися в очі Коханню. Прикро, але Кохання осліпло, стало безпомічним. Божевілля вважало себе винним у цій пригоді. З того часу Божевілля стало вірним поводирем Кохання. Ходять і донині вони разом – Кохання і Божевілля.