переоцінка

Карпати..тільки завдяки горам справді відчуваєш літо...тільки чомусь не Кримські а саме Карпати..
коли нестерпно довго дряпаєшся на вершечок, вдихаючи шкірою сонце...
згодом, з полегшенням ніжишся на кучерявому килимі чебрецю, дозволяючи відпочити втомленим м"язам . і просто п"янієш від пряного гарячого аромату, змішаного з диким норовливим гірським повітрям.
нічого не хочеться..крім як лежати далі, відчуваючи себе частиною іншого світу, світу природи,
не матеріального розпусного...а дечого безмежного, нескінченного..де панують інші енергії...де  свої закони. де ти вдихаєш сонце і смієшся вітром, де дощі - народжують блискавки, що стогнуть громами. Це інша матерія, інша територія. Заборона для фальші, для синтетичних почуттів, для лицемірних поглядів і чорних сердець.
гроші гроші гроші
лицемірити, аби здобути зв"язки
лицемірити, аби здобути роботу
лицемірити, аби вибратись із багна до зірок

і вже під зірками помітиш порожнечу і не зможеш позбутися..
але..