навесні дуже складно себе обдурювати. практично неможливо. Те, що взимку ще було прийнятним - навесні не лізе в жодні двері. переслідують дурні навіжені думки, які взимку вважались безумством і повним безглуздям!
як від себе сховатись? куди залізти?!
як же важко бути людиною..мені важко!..те, що я насправді відчуваю, переживаю - глибоко всередині, а назовні - просто маска. те, бажане тобою в певний момент. знаю, це тупо!
Ще тупіше - все підкоряється весні
взимку я менше писала..ні! хоча не менше ..проте не так щиро. я трохи зневажаю себе за це підкорення.
чому так складно мені? не хочу стосунків, але природа наша дуже сильна! я роблю виклик природі і насміхаюся з таких тимчасових імпульсів. іноді виникає необхідність в комусь поряд, це мабуть, таким чином, компенсується відсутність батька. так хочеться просто бути поряд, хоча б в одній кімнаті.. просто бачити. Фу слюні-соплі!
останнім часом захопилась критичним самоаналізом..
вчора 22:47
як від себе сховатись? куди залізти?!
як же важко бути людиною..мені важко!..те, що я насправді відчуваю, переживаю - глибоко всередині, а назовні - просто маска. те, бажане тобою в певний момент. знаю, це тупо!
Ще тупіше - все підкоряється весні
взимку я менше писала..ні! хоча не менше ..проте не так щиро. я трохи зневажаю себе за це підкорення.
чому так складно мені? не хочу стосунків, але природа наша дуже сильна! я роблю виклик природі і насміхаюся з таких тимчасових імпульсів. іноді виникає необхідність в комусь поряд, це мабуть, таким чином, компенсується відсутність батька. так хочеться просто бути поряд, хоча б в одній кімнаті.. просто бачити. Фу слюні-соплі!
останнім часом захопилась критичним самоаналізом..
вчора 22:47
Немає коментарів:
Дописати коментар