дещо з..

оце два тижні тому вирішила наквецяти шось про наболіле - про довіру. але щось не клеїлось..довго міркувала про це, матеріал збирала, навіть радилась з друзями, але воно вийшло тік гірше..надалі так не вчинятиму. ото споглядайте тепер ті муки підсвідомості..мізерні.

   «Довіра - перша умова дружби».

   (Жан де Лабрюйєр)

Що ми розуміємо під словом "довіра"? в чому її можна виміряти, як визначити?? які чинники впливають на довіру до людини? 

 Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.                                                                                Довіра — соціологічна та психологічна категорія для позначення відкритих, позитивних взаємовідносин між людьми (сторонами довіри), що відображають впевненість у порядності й доброзичливості іншої сторони, з котрою довіряючий знаходиться в тих чи інших відносинах, що базується на його досвіді. Довіра не має потреби у включенні якоїсь дії, так що ви та протилежна сторона є взаємно втягнуті в неї. Довіра є всього лише передбачення (prediction) покладання на якусь дію, яке базується на тому, що знає одна сторона про іншу. Наприклад, тому, що подія відбувається десь далеко і не може бути підтвердженою, або подія відбудеться тільки в майбутньому. З цієї точки зору довіра має певні межі, що базуються на знанні про іншу сторону, якій довіряють. Довіра — це твердження про те, що поки що невідоме, але має якусь вірогідність статися. Повну довіру часто ототожнють з вірою, бо механізм такої довіри вже не базується на раціональних засадах тобто на досвіді й на передбаченні, та на попередньому знанні однієї сторони другою і включає ірраціональні мотиви взаємовідносин.

тепер  трохи власних думок.                                                                                                      

..я особисто така людина, що кепсько сходжуся з людьми, септо довго.                      

чому? бо не довіряю людям!                                                                                                                  знову ж таки, чому? тому що живучи вже майже 17 років на світі, я зрозуміла таку просту істину - пліткують всі!! ммм, ні, не так! плітки і обговорення, як не як, різні речі..                                       так от! обговорють всі. пліткує більшість!.. зокрема через цей наш менталітет(бабусі на лавочках) аби комусь кісточки поперемивати!                                                                                                       мені пощастило, що в мене є сестра-однолітка, якій я можу розповісти ВСЕ, не остерігаючись наслідків..Оо якби її не було, я б мабуть з деревами розмовляла..                                                                                                                       

ось чи помічали ви за собою: вам розповідають якусь дуже важливу таємницю і наприкінці додають- "тік ти ж нікому не розповідай!"   і ось все добре, аби ж не ця остання фраза!  може ти і не хотів нікому розповідати...але зараз аж язик чухається! і ти біжиш і комусь виговорюєшся і наприкінці знову ж таки "тік ти нікому не розповідай"   ой забула! під час розповіді, дещо можна прикрасити, додумати, аби цікавіше було!  ось так народжуються плітки!! і це погано!! я б сказала - дуже погано! врешті - це гріх.

Та то таке..воно ще й не закінчене…але я ж на тому не зупинилась(!)

вище – те,  що я намагалась сьогодні «народити»...