територія

ну що ж нарешті насправді прийшла весна) дахи чекають нас! нарешті встаю рано, пробіжка.і так круто!
нещодавно зрозуміла, що досить самодостатня людина.. не залежу від друзів, від спілкування.. одній навіть краще..)хм маніячка..)
добре, що в мене є "сестри" вони прикольні)
проте наразі ми йдемо трохи різними стежками..трохи різні пріорітети, принципи, інтереси, мета..
проте я впевнена, що це назавжди) хто шарить - зрозуміє)
іноді думаю, а що, якби я виросла в іншому районі, за інших умов?наприклад в Шевченківському, чи Печерському? який мала б характер? які думки?
бо останнім часом мене не влаштовує свій характер..я занадто м"яка, коректна кщо хочете, повсяк час я пофігістка, мені шкода людей, я боюсь образити, і мене просто вбиває, коли інші з цього приводу не переймаються!
а ще останнім часом я стала трохи занудна..хаха просто блог самоаналізу якийсь!))
треба більше читати! більше дізнаватись! гарно вчитись,  бо потрібні гроші!
а ще вірю в Бога і щиро намагаюсь жити !  це так складно.. усюди якісь приманки..вони крадуть твої думки і плюндрують трохи. проте я вірю!
ну ґаразд) піду кров здам, поки ще з голодухи не помер.)  

hard

життя складне складне просте життя
люди дурні дурні зневірені люди
створіння які не мають душі а тільки тваринні інстинкти
любов не любов дружба не дружба правда брехня
якщо не з"їду з котушок то вже добре

всіх урочисто запрошую до мого нового світу
це можливо лише в книжках
завжди прагну вище ризикованіше
але так не буде завжди
мені потрібен мудрий покровитель наставник
я мале дурне дитя
не виживу в жорстокому світі
помру на першому повороті
а може просто боюсь
боюсь самостійності відповідальності
може сама ні на що не здатна
досить
ще один рядок
думки в клубок
потягніть за мотузок

отак і живем..

не навмисно

хай пробачать мене феміністки та й просто слабка стать..
але вкотре чоловіки виграють в протистоянні статей! вони завжди розумніші, кмітливіші ,жорсткіші, витриваліші. а яка роль жінки-дівчини ? сидіти вдома, чекати мисливця зі здобиччю? дивитись за дітьми і прати білизну?
чому дівчата хлопців сприймають не так, як хлопці дівчат?!
чому коли я хочу просто дружити , всі шукають якийсь підтекст?!
ладно пишу вже шопопало.. капець галімо мені всередині десь..
не знаю можливо просто не варто було...
все прямую до мети!! вчуся!!
задрот? ну то й гаразд. вийду на степендію.. куплю собі камеру і буду щаслива..
ні з кимось.то хоч одна.
в пошуках натхнення на край світу.. за будь яку ціну
звідки тільки такі слова беруться
а з чого все починалось
пробачте все ж
до кращого

..ні ! не одна..

хм

весна.. весна..весна..
воно б радіти, співати кожною клітинкою, усім тілом...
але щось мені муляє, як тінь на обличчі,  відчуваю  гнітючу ситуацію сьогодення..
що далі? як жити? хіба можливо?
розбийте цей неправильний світ, звільніть мене з-за ґрат! побудуйте новий, справжній..
якби могла, сама  усе б віддала за цей світ, за нове буття без страху і сумнівів, де є життя..
хочу революцію!!!
хочу щастя..

!!!

сьогодні я з"явлюсь на світ:)
через 1 год 54 хв, себто об 11:45
так приємно, ще не народилась, а вже подарунки: In God we trust.
цілих 17 років) ще всього один крок до повноліття!)

весна весна. весна! ВЕСНА!!! природа оживає, в деревах починає вирувати їх кров! давати сигнали пташечкам, вивіркам, черв"ячкам себто прийшла весна! радійте!!
і всі радіють! всі люблять!! сонце любить залишки снігу, він не витримує палкості і тане, даючи життя проліскам, підсніжникам, первоцвітам! сонечко і їх любить:)
вони з вдячністю приймають любов і дарують її закоханим..
пташечки   гомонять про перемогу життя над смертю,  що мороз поступився місцем весні -  ніжній дівчині з вплетеними квіточками у волосся.
вона - символ любові, зародження нового життя.
де вона проходить - там пружно набухають бруньки ,готові дати життя листочкам
все робиться заради життя..
пташечка любить пташечку заради життя, білочка любить білочку, їжачки любляться  даруючи життя..
навіть вітерець дихає любов"ю! від його любові сходять лавини, розпливаються в повноводді річки, даючи життя землі.
всі прокидаються від короткочасної смерті, від зимового оціпеніння.
в душі - світло, в серці - вогонь, з губ не сходить посмішка.. в голові передчуття великого..
навіть сни просякнуті любов"ю..

з весною приходить натхнення, прагнення дивувати, творити, жити!
і, здається так буде завжди! хочеться дарувати любов ! всім!! аби не відштовхували


Кся, з Днем Народження! ти коли читаєш, хоч подавай знаки!^^

оце

Хто ті люди, яким ми довіряєм? Які почуття повязують нас з ними?

Довіра – дуже дивне відчуття. Це цілковита впевненість в людині, що вона ніколи не зрадить тебе. Найчастіше виникає між кращими друзями, між дитиною і батьками та між братами\сестрами. Дуже дивне відчуття яке приходить з часом - з набутим досвідом, я б сказала..

Але як зробити правильний вибір?як не помилитись в людині? Адже на перший погляд, тобі здається, що знаєш про ліпшого друга все, та в деякі моменти просто не впізнаєщ його.

 Є в мене один знайомий, який вміє розбиратися в людях, проте воно йому нафіґ не потрібно. Йому і так добре! Він може будь-якій людині розповісти все про себе, починаючи з народження  і не перейматися про наслідки. Ну можливо це такий собі само-піар? Чи я чогось не второпаю..

Хоча з інакшої сторони, такою як я, ще гірше бути. Я ж бо людям майже не довіряю. Щоб мене пізнати, треба оселитись в мене в голові. Можливо хоч хтось там  розбереться.

Ось поміркуйте, наскільки добре ви знаєте своїх друзів, наскільки ви їм довіряєте? Чи відчуваєте взаємність?

Бо ж найгірше, що може бути – зрада близької людини. Гірше цього відчуття тільки втрата.

 Дуже гнітюче відчуття – усвідомлювати, що людина, якій ти відкрив душу, серце,..ще щось…. просто так, легко може все з дрібницями переказати іще комусь, зайвому, хто взагалі не втєму. І проти тебе ще якісь плітки верзти.

Ех депресивні думки  звідки ви?треба мислити позитивніше!!! Чула? Щоб ніяких розкисань!!!

дещо з..

оце два тижні тому вирішила наквецяти шось про наболіле - про довіру. але щось не клеїлось..довго міркувала про це, матеріал збирала, навіть радилась з друзями, але воно вийшло тік гірше..надалі так не вчинятиму. ото споглядайте тепер ті муки підсвідомості..мізерні.

   «Довіра - перша умова дружби».

   (Жан де Лабрюйєр)

Що ми розуміємо під словом "довіра"? в чому її можна виміряти, як визначити?? які чинники впливають на довіру до людини? 

 Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.                                                                                Довіра — соціологічна та психологічна категорія для позначення відкритих, позитивних взаємовідносин між людьми (сторонами довіри), що відображають впевненість у порядності й доброзичливості іншої сторони, з котрою довіряючий знаходиться в тих чи інших відносинах, що базується на його досвіді. Довіра не має потреби у включенні якоїсь дії, так що ви та протилежна сторона є взаємно втягнуті в неї. Довіра є всього лише передбачення (prediction) покладання на якусь дію, яке базується на тому, що знає одна сторона про іншу. Наприклад, тому, що подія відбувається десь далеко і не може бути підтвердженою, або подія відбудеться тільки в майбутньому. З цієї точки зору довіра має певні межі, що базуються на знанні про іншу сторону, якій довіряють. Довіра — це твердження про те, що поки що невідоме, але має якусь вірогідність статися. Повну довіру часто ототожнють з вірою, бо механізм такої довіри вже не базується на раціональних засадах тобто на досвіді й на передбаченні, та на попередньому знанні однієї сторони другою і включає ірраціональні мотиви взаємовідносин.

тепер  трохи власних думок.                                                                                                      

..я особисто така людина, що кепсько сходжуся з людьми, септо довго.                      

чому? бо не довіряю людям!                                                                                                                  знову ж таки, чому? тому що живучи вже майже 17 років на світі, я зрозуміла таку просту істину - пліткують всі!! ммм, ні, не так! плітки і обговорення, як не як, різні речі..                                       так от! обговорють всі. пліткує більшість!.. зокрема через цей наш менталітет(бабусі на лавочках) аби комусь кісточки поперемивати!                                                                                                       мені пощастило, що в мене є сестра-однолітка, якій я можу розповісти ВСЕ, не остерігаючись наслідків..Оо якби її не було, я б мабуть з деревами розмовляла..                                                                                                                       

ось чи помічали ви за собою: вам розповідають якусь дуже важливу таємницю і наприкінці додають- "тік ти ж нікому не розповідай!"   і ось все добре, аби ж не ця остання фраза!  може ти і не хотів нікому розповідати...але зараз аж язик чухається! і ти біжиш і комусь виговорюєшся і наприкінці знову ж таки "тік ти нікому не розповідай"   ой забула! під час розповіді, дещо можна прикрасити, додумати, аби цікавіше було!  ось так народжуються плітки!! і це погано!! я б сказала - дуже погано! врешті - це гріх.

Та то таке..воно ще й не закінчене…але я ж на тому не зупинилась(!)

вище – те,  що я намагалась сьогодні «народити»...