щіт

вже котрий раз я впевнююсь, що вода камінь точить, чи думки\бажання матеріалізуються..
коли так хочеш чогось, намагаєшся переробити людину під себе, змінити її ставлення, емоції, думки.. натикаєшся на стіну супротиву.. страждаєш через це. розчаровуєшся. знову довіряєш. знову зневірюєшся.. врешті організм не витримує таких мікро-суїцидів і  змиряється.
пусто і порожьо,клінічна смерть. як дика пустеля..
далі... приходиь весна і світ оживає, прокидається, заново вчится любити, довіряти.. і коли все так чудово...тільки навчилась заново..
ні з того, ні з сього .зненацька ВОНО !
велике і незрозуміле. непевне, як снігова лавина обрушується на новий світ і начисто все руйнує....підминає під себе, впокорює
і ти стоїш...не знаючи, що робити з миттєвим шоком. панічно відшукуючи розбите і заховане минуле.. намагаючись вряувати, вже таке далеке, понівечене тепрішнє

навчи мене, що робити, як казати, куди бігти...
життя складне